Стихи про чернобривцы


Au jour le jour: Бархатцы *

Бархатцы цветут...

Какая прелесть!..

Знать, им невдомёк,
Что пред зимой
Многие деревья
Приоделись
В шубки модные
Со снежной бахромой...

Знать, и невдомёк,
Что жить им мало...

Как бы ни был путь их
Очень прост...

Но нельзя гореть им
В пол-накала...

А идти на смерть -
Так в полный рост!..
Бархатцы

Валентина Ментуз

Черноголовцы, бархатцы, жидки -
за что их люди так вот величают?
Пушисты и мягки их лепестки,
и бархат вправду тем напоминают.

На вкус любой и разной высоты,
простые звёздочки или барашки,
всё лето радуют наш взор цветы,
и весело порхают в них букашки.

Цветок горячих солнечных долин-
тагетес покорил собой Европу,
неприхотлив, но так теплолюбив,
едва мороз, и гибнет он до сроку.

Бархатцы

Василиса 5

Горячих солнечных расцветок
Различной самой высоты
И не капризны эти детки,
Волшебной красоты цветы.

Они стоят, как восковые...
Лимонно жёлтый и оранж,
Другие пегие такие,
Но бархат в каждом эпотаж.

Зовём их ласково - бархотки...
На клумбе и средь овощей
Неприхотливые красотки
Среди изнеженных хлыщей.

Для красоты,для пользы сада
Мы их сажаем каждый год,
А для вредителей преграда....
Такой вот сказочный цветок.

Бархатцы

Галина Горлова 1

А бархатцы - из бархата,
Из жёлтого, из красного.
Совсем не прихотливы,
Не требуют полива.

Бархатцы


Галина Саржина


Бархатные бархатцы - солнечный цветок
Бабушка сажает в каждый уголок.
Бабочкам понравились яркие цветы.
Береги, братишка, частички красоты!

Бархатцы

Давыдова Татиана

Бархатцы, как маленькие солнышки,
Сохраняют летнее тепло.
Осенью, под неприятным дождиком,
Как и в ясный день от них светло!

Мой тагетес - украшенье сада.
Желтый и оранжевый помпон.
Яркие шары - моя отрада.
Радость сердцу, словно перезвон.

Бархотки

Елена Киргизова

Бархотки радуют всё лето
Своею солнечной красой,
Ну, как мне не заметить это,
Вокруг берёзки молодой?

Они её так забавляют,
Поют частушки по утрам
И хороводят, и играют,
Подобно трепетным друзьям.

День ото дня - полянка краше, -
Там пчёл и бабочек не счесть,
Она - питательная чаша,
Она - задумчивая песнь...

Хочу чтоб лето не кончалось,
Чтоб солнца круг не исчезал,
Чтоб сердце счастьем наполнялось
И длился бесконечно бал!..

Бархатцы

Ирина Ершова 56

Короткие крепкие стебли,
Пушистые заросли листьев,
А цветов-как звезд на небе
В юбочках бархатистых.

Чернобривцы

Людмила Фоменок


Чернобривцы, чернобривцы...
Милый, простенький цветок.
Запах терпкий и душистый...
Ярко-желтый лепесток...

Мама так цветы любила -
много было их в саду,
виды разные садила.
В мыслях по нему бреду...

Оглянусь, пройдусь тропинкой...
Тут гвоздика, там пион,
астры яркие, с росинкой,
георгина-чемпион...

И сирень, и розы кустик
в палисаднике росли...
И гераней (не для грусти)
грозди яркие цвели.

И нарциссы, и ромашки,
и тюльпанов строй живой.
Маков алые рубашки,
и анюток глаз цветной.

Но всего милей и ярче
в памяти моей живет
(и все краше, чем я старше)
этот скромненький цветок.

Чернобривцы, чернобривцы...
Ярко-желтый лепесток...
И стрекоз, и пчел кормильцы...
Милый, простенький цветок.
Бархотки

Маргарита Шушкова

В притихшем саду, где опала листва,
Последние брызги ярчайшего цвета.
Ночной холодок их затронул едва.
Бархотки - осколки ушедшего лета.
Их жёлтый, оранжевый, красный наряд
Уйдёт, потускневший, в морозную зиму...
Но как же цветы эти ярко горят,
Хотя вечера леденеют и стынут!
Как много в них силы! Не страшно уйти
На взлёте, в расцвете, сгорая - не тлея!
Красивый конец их земного пути!
Но я почему-то их очень жалею.
 
Бархотки

Маша Лукашкина

Накупив в универмаге
Много бархатной бумаги,
Навертеть решили маги
В жёлто-красных колпаках

Много бархатных бутонов -
Для горшков и для балконов...
Для вазонов, клумб, газонов...
Чтобы все сказали: «Ах!!!»

Бархатцы

Наталия Ушенина

Пышные шапочки ярких соцветий,
Радуют глаз, их нельзя не заметить.
Неприхотливы , растут очень быстро,
Любят тепло и похожи на «искры».

Их лепестки интересны, изящны!
Много оттенков! Салют настоящий!
Жёлтый, оранжевый, красный… смешенье,
Ярко, задорно и броско цветенье!

Много названий: тагетис, бархотки,
«Золото Мэри» и с «шапочкой» сходство.
Запах имеют цветы характерный,
Масло эфирное-в этом их ценность.

Всем нам привычный цветок и знакомый,
Родом из Мексики, к нам завезён он.
Очень эффектен, собой украшает,
Солнышко тёплое напоминает!

Ведь есть же такие счастливцы
Николай Асеев


Ведь есть же такие счастливцы,
что ранней осенней порой
следят, как горят чернобривцы,
склонившись над грядкой сырой!

Их жарким дыханьем согрето
и пахнет, как в пробке вино,
осеннее позднее лето,
дождями на нет сведено.

Давай же копаться и рыться
в подмерзнувших комьях земли,
чтоб в будущий год чернобривцы,
как жар, в холода расцвели!

Кокетки - бархотки...

Ольга Измайлова

Кокетки - бархотки, бесспорно, красотки.
На праздничном платьице солнца печать.
Примите восторги за нежность оборки,
За листья из кружев и гордую стать.

Шафраны

Светлана Кокорева

На лугах и на речке утрами туманы,
И становится глубже небесная просинь.
Терпко пахнут везде золотые шафраны -
Это всё означает, что близится осень.

Очень радуют дни уходящего лета,
Сосны в сини верхушки усердно полощут.
И не все еще песни пернатыми спеты,
И разносится звон переливчатый в роще.

Так наполнились золотом солнца шафраны,
Что горят этим золотом, взор услаждая,
И обочины улиц и в парках поляны,
Отдавая дань лету и осень встречая.

Я сорву три цветка и поставлю их в вазу,
Чтоб последний привет уходящего лета
Продолжал создавать еще маленький праздник
И дарил бы мне яркие капельки света.

Как прелестны деньки, уходящие в осень!
В них особый покой и хрустальная нега
И торжественность стройных, задумчивых сосен,
Устремленных верхушками в ясное небо...

Бархатцы

Светлана Пивоварова

Оранжевый бархат, резные листочки…
Как будто бы осень совсем ни по чём,
Глядятся в синь неба матрёшки-цветочки,
Себя повязав золотистым платком.

Весёлые бархатцы. Яркие лица.
Не верится, что умертвит их мороз.
Цветут до последнего. Мне б научиться
Жить так же, уход не приемля всерьёз.

Бархатцы


Софья Ковалевская


Бархатные бархатцы -
Рыжие причёски!
Надо б эти бархатцы
Расчесать расчёской!

Клумбу в детском дворике
Ярко украшают,
Вечером нам с братиком
Тропку освещают.

Цветочная галерея. Тагетес


Страна Алых Парусов


Ведь есть же такие счастливцы,
что ранней осенней порой
следят, как горят чернобривцы,
склонившись над грядкой сырой!

Их жарким дыханьем согрето
и пахнет, как в пробке вино,
осеннее позднее лето,
дождями на нет сведено.

Давай же копаться и рыться
в подмерзнувших комьях земли,
чтоб в будущий год чернобривцы,
как жар, в холода расцвели!

"БАРХАТЦЫ (Tagetes) - род однолетних и многолетних растений семейства Астровые, или Сложноцветные.

Бархатцы

Татьяна Лаврова-Волгоград

У меня на клумбе летней
Огоньки горят, не блекнут.
Аромат вокруг витает,
Пчёлок в гости приглашает.

Все красотки в пышных юбках,
Очаруют не на шутку.
Это бархатцы-цветочки -
Золотистые комочки.

Бархатцы


Татьяна Мишина 5


Чернобровки-бархатцы очень хороши!
Клумбу из них сделаем - любуйтесь от души!
Оранжевые, желтые, коричневые шапочки
Сделаны из бархата для цветочка-лапочки.
Хоровод цветочный разведёт узоры,
Словно ковёр вытканный привлекает взоры.
На лужайке, в клумбе, на балконах дома
Украшает город всем цветок знакомый.

veravverav.blogspot.com

Картинки анимации и стихи. Доброе время года!

Бархатцы, Чернобривцы – латинское  название Tagétes — род растений семейства Астровые.

Латинское название произошло от имени внука бога Юпитера — Тагеса, который умел  предсказывать будущее.

 По легенде маленького Тагеса  нашёл пахарь в борозде, но не смотря на то, что найденыш был ребенком, он рассказал людям о будущем мира, и исчез также неожиданно, как и появился. Предсказания бога-младенца были записаны в пророческие книги этрусков и преданы потомкам.

Своё русское название -  Бархатцы эти красивые цветы получили, скорее всего, из-за глубокой окраски цветков и мягкому бархатистому отливу своих оранжево-коричневых лепестков.

Родиной цветка Тагетесявляется Америка. Древние ацтеки и майя использовали эти растения как пряную добавку в пищу и лекарственное средство, а также в религиозных ритуалах, приписывая им магические свойства.

В Европу этот красивый  цветок попал только в XVI веке.  Англичане называют их Marigold - золото Девы Марии, за цвет их цветков, напоминающих золото.

В Китае бархатцы являются символом долголетия, поэтому их называют «цветами десяти тысяч лет». Индусы посвящают их Кришне, а гирлянды из соцветий бархатцев преподносят самым почетным гостям.

В Украине эти замечательные цветы называют – Чернобривцы.

Красиво! Вероятно, свое название они получили из-за окраса: оранжевые  лепесточки с черной обводкой по краям, как брови казака.  Чернобривцы можно считать символом Украины, они растут в каждом дворе, городских клумбах, на аллеях в парках. Как же они украшают наши города и села, цветы, так любящие солнышко, дарят нам настроение, радуют своим цветением с начала лета и до глубокой осени, первых заморозков.

www.dobroanim.com

Стихи про чернобривцах | Стихи

Ведь есть же такие счастливцы,
что ранней осенней порой
следят, как горят чернобривцы,
склонившись над грядкой сырой!

Их жарким дыханьем согрето
и пахнет, как в пробке вино,
осеннее позднее лето,
дождями на нет сведено.

Давай же копаться и рыться
в подмерзнувших комьях земли,
чтоб в будущий год чернобривцы,
как жар, в холода расцвели!

Асеев Николай

---

Чернобривцы, чернобривцы…
Милый, простенький цветок.
Запах терпкий и душистый…
Ярко-желтый лепесток…
Мама так цветы любила —
много было их в саду,
виды разные садила.
В мыслях по нему бреду…
Оглянусь, пройдусь тропинкой…
Тут гвоздика, там пион,
астры яркие, с росинкой,
георгина-чемпион…
И сирень, и розы кустик
в палисаднике росли…
И гераней (не для грусти)
грозди яркие цвели.
И нарциссы, и ромашки,
и тюльпанов строй живой.
Маков алые рубашки,
и анюток глаз цветной.
Но всего милей и ярче
в памяти моей живет
(и все краше, чем я старше)
этот скромненький цветок.
Чернобривцы, чернобривцы…
Ярко-желтый лепесток…
И стрекоз, и пчел кормильцы…
Милый, простенький цветок.

Фоменок Людмила

---

Чернобривцев загорелых
Лица чистые…
Вот и осень подоспела
К нам лучистая

С синевою безоглядной
И бездонною,
Виноградом и нарядной
Белладонною,

Облетевшими черешнями
И лозами,
На осоке онемевшими
Стрекозами.

Стынет озимь,
Льда на лужице тесьма…
Вот и осень…
А за нею и зима.

Стебелев Андрей

---

Бархатцы у нас на клумбах разные:
На стеблях коротеньких и длинных,
Жёлтые, оранжевые, красные —
С запахом, похожим на полынный.

Здесь духмяны блёстки росных россыпей,
Бабочки и порхающий ветер
И прохожим до глубокой осени
Согревает взор костёр соцветий.

Мягки и нежны цветы на кустиках,
Вроде бы руками золотыми
Лепестки из бархатных лоскутиков
Вырезали царские портные.

Собраны они и низом склеены
В изумрудных крохотных пиалах
Всем на удивленье — для осеннего
Конкурса цветов и карнавала.

Тут к дивчинам хлопцы чернобровые
Подойдут в любви им объясниться
И коханым увенчают головы
Солнечным венком из чернобривцев.

Станут ещё краше красны девицы,
И взволнует их цветочный символ:
Чернобривцы-бархатцы — знак верности,
Жизни долголетней и красивой.

Федорченко Василий

---

Вдоль садовой старенькой дорожки,
Разбросав соцветья там и тут,
Дышащие негой и прохладой,
Бархатцы у ног моих цветут.

Зелень их — как мягкий нежный бархат,
Рюши лепестков — что кружева.
А как сладко пряно они пахнут!
Как от запаха кружится голова!

Ласков взгляд у бархатцев безмолвных.
А без них в саду какой уют?
Мне милы они без родословных —
Чернобривцы-бархатцы
Ведь они для нас с тобой цветут!

Рындова Лариса

www.detstih.ru

Картинки анимации и стихи. Доброе время года!

Бархатцы

Бархатцы

Расцветает осень буйством бархатцев –

Словно солнце на землю сошло.

Дождь качает их кусты, и кажется –

Не рассеять по ветру тепло.

Прочие цветы стоят развенчаны,

Навсегда рассеяв семена…

Бархатцам характер зрелой женщины

И улыбка женская дана.

автор А. Зырянова

◊◊◊

Бархатцы, как маленькие солнышки,

Сохраняют летнее тепло.

Осенью, под неприятным дождиком,

Как и в ясный день от них светло!

 

Мой тагетес - украшенье сада.

Желтый и оранжевый помпон.

Яркие шары – моя отрада.

Радость сердцу, словно перезвон.

автор Т. Давыдова

 

Бархатцы

Желтых бархатцев помпоны

Жёлтых бархатцев помпоны.

Небо синее бездонно.

Ранних яблок ароматы.

Золотистые закаты.

 

Речки тихой переливы.

Сладкий сок наполнил сливы.

Георгин склонил макушку.

Стали толстыми лягушки.

 

Зрелый мёд похож на лаву.

На лугу широком травы

Пахнут мятною ириской.

Август, милый! Осень близко…

автор Ирина Васильева-Курк

Бархатцы

Искрятся бархатцы весельем

И приглашают в хоровод.

Игривый отблеск настроенья

Летит голубкой в небосвод.

Он утонченной бирюзою,

Переливаясь, взор пьянит,

И, умиленный красотою,

В ноктюрне радости звучит.

 

Благоуханные соцветья

Лучатся в зелени резной

И удивляют многоцветьем,

Многообразием… Постой,

Пора диковинной услады,

Особой, тайной ворожбы!

Собрались бархатцы в плеяды,

Украсив счастьем лик Земли.

автор Светлана Вац

Бархатка

Бархатцы

В бархатцах есть что-то братское,

апельсиново-вьюжное,

бархатцам лишь простираться бы

вдаль - это в жизни нужное!

 

Бархатцы - об опасности

легкость предупреждения,

в бархатцах нет огня красного,

только тепла ощущение!

 

В бархатцах - нотки страстности,

внутрь терракоты движение,

легкий налет праздности,

оранж до изнеможения.

 

Кружево шелка и бархата

в радости постижения...

Яркое тельце бархатцев -

лета головокружение!

 

Бархатцы - взгляд пространствами,

звездное торможение,

внутренние странствия,

вешним теплом окружение!

автор  Улекса фон Лу

1   2   3

  

Еще анимации и стихи: 

Чорнобривці

  на украинском языке

www.dobroanim.com

Бархатцы. Чернобривцы - Картинки анимации и стихи. Доброе время года!

Бархатцы

У меня на клумбе летней

Огоньки горят, не блекнут.

Аромат вокруг витает,

Пчёлок в гости приглашает.

 

Все красотки в пышных юбках,

Очаруют не на шутку.

Это бархатцы-цветочки –

Золотистые комочки.

автор Татьяна Лаврова-Волгоград

Чернобривцев загорелых…

Чернобривцев загорелых

Лица чистые…

Вот и осень подоспела

К нам лучистая

 

С синевою безоглядной

И бездонною,

Виноградом и нарядной

Белладонною,

 

Облетевшими черешнями

И лозами,

На осоке онемевшими

Стрекозами.

 

Стынет озимь,

Льда на лужице тесьма...

Вот и осень…

А за нею и зима.

автор Андрей Стебелев

Чернобривцы

Чернобривцы, чернобривцы...

Милый, простенький цветок.

Запах терпкий и душистый...

Ярко-желтый лепесток...

 

Мама очень их любила -

много было их в саду,

виды разные садила.

В мыслях по нему бреду...

 

Оглянусь, пройдусь тропинкой...

Тут гвоздика, там пион,

астры яркие, с росинкой,

георгина-чемпион...

 

И сирень, и розы кустик

в палисаднике росли...

И гераней (не для грусти)

грозди яркие цвели.

 

И нарциссы, и ромашки,

и тюльпанов строй живой.

Маков алые рубашки,

и анюток глаз цветной.

 

Но всего милей и ярче

в памяти моей живет

(и все краше, чем я старше)

этот скромненький цветок.

 

Чернобривцы, чернобривцы...

Ярко-желтый лепесток...

И стрекоз, и пчел кормильцы...

Милый, простенький цветок.

автор Людмила Фоменок

1   2   3  

 

Еще анимации и стихи: 

Чорнобривці

  на украинском языке

www.dobroanim.com

Чорнобривці рідного краю - Картинки анимации и стихи. Доброе время года!

Чорнобривці

Чорнобривці насіяла мати

У моїм світанковім краю,

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

 

Приспів:

Як на ті чорнобривці погляну –

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

 

Я розлуки та й зустрічі знаю:

Бачила в чужій стороні,

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Приспів.

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі,

Розквітають і квіти і доля

На моїй українській землі.

музыка Владимира Верменича

слова Николая Сингаевского

Мамині чорнобривці

 Чорнобривці цвітуть біля хати,
Ароматом п’янять білий світ,
Їх старенька насіяла мати,
Гріє мамину душу їх цвіт.

А душа у матусі як сонце,
Випромінює море тепла,
Бо вона – як у Всесвіт віконце,
Бо вона як планета мала.

І на тій на планеті прекрасній,
І в великому Всесвіті тім
Дітям маминим тепло та ясно,
Кожен має свій двір і свій дім.

І у кожнім дворі чорнобривці,
Квіти ніжні, як Сонця гінці,
Квіти й діти у мами щасливці,
Бо плекали їх руки оці.

Бо любов їм і ласку давали,
Клопіт весь переймали земний.
Чорнобривці квітками кивали
 Сивій мамі вклонялись вони.

 автор Ольга Анцибор

Чорнобривці

Квітів дитинства букет,

Спогадів ніжних тепло,

Знайомої пісні куплет

Нагадує як все було.

 

Цвіт чорнобривців в саду,

Мама Щаслива й сумна,

З ними до школи іду,

Ось моя юність мина.

 

Навіть доросла тепер

Цвіт їх чарівний люблю,

Вік анітрохи не стер

За тим, що минуло, жалю

автор Оксана Вишневская

www.dobroanim.com

Пісня "Чорнобривці" (слова Миколи Сингаївського)

На відео: пісню "Чорнобриіці" на слова Миколи Сингаївського виконує Олександр Пономарьов.

 

 

       ЧОРНОБРИВЦІ


Слова Миколи Сингаївського
Музика Володимира Верменича

Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки і зустрічі знаю –
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розквітають і квіти і доля
На моїй українській землі.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

 

 

* * *

 

Текст пісні з музичним акордами:

 

Fm           Bm      Fm
Чорнобривців насіяла мати
Db           Eb7      Ab G7
У моїм світанковім краю,
Fm            Bm         Fm
Та й навчила веснянки співати
Db     Bm     Eb7    Ab
Про квітучу надію cвою.

Приспів:
      Ebm       F7       Bm
Як на ті чорнобривці погляну,
     Eb7       Ab
Бачу матір стареньку,
     Fm            G7    Bm
Бачу руки твої моя мамо,
             C7      Fm
Твою ласку я чую рідненька.

Eb    Bm    Fm
Мамо, рідна ненько моя.

 

Я розлуки і зустрічі знаю,
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Приспів.

Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.

Приспів.

 

За матеріалами: Українські пісні/ уклад. О.В.Зав'язкін. Донецьк: "Бао", 2003, 512 с.

 

 

На відео: пісню "Чорнобривці" на слова Миколи Сингаївського виконує Людмила Іванюк.

 

 

 

Більше пісень про маму на "Малій Сторінці":

Пісні про маму (відео, тексти)

10 травня у світі відзначається міжнародний день матері. У співучій Україні є немало пісень про маму і для мами. Дивіться гарну добірку пісень про маму, які виконують: Квітка Цісик, Андрій Кузьменко, Святослав Вакарчук, Міла Нітіч, Анатолій Матвійчук, Назарій Яремчук, Микола Мозговий, Раїса Кириченко, Ніна Матвієнко, Наталя Май, Ольга Монастирська-Ярема, Театр пісні "Джерело" та інші.

 

 

 

Інші твори Миколи Сингаївського на "Малій Сторінці":

Дитячі поезії Миколи Сингаївського

 

У розділі представлено ілюстровані збірки дитячих віршів Миколи Сингаївського "Ластівоча весна" та "Маківка і перчина".​ Картинки до книжок малювали Олександра Прахова та Анатолій Василенко.

mala.storinka.org

Урок «Микола Сингаївський. Вірш «Чорнобривці», «Батьківське поле»»

ТЕМА : Микола Сингаївський. Вірш «Чорнобривці», «Батьківське поле».Любов до рідної землі,до батьків. Укр.літ. 7 кл.

МЕТА : ознайомити учнів із життям і творчістю М. Сингаївського,викликати зацікавленість його творами, допомогти учням усвідомити красу та ідейне багатство пісень письменника; розвивати навички виразного читання, аналізу ліричних творів, визначення їх художніх особливостей;виховувати почуття любові та вдячності до рідних, патріотизм.

ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, його твори, фото квітів, малюнків.

Перебіг уроку

Організаційний момент.

Перевірка домашнього завдання.

Оголошення теми, мети уроку.

Праця над новим.

1.Знайомство з біографією автора(діти складають інтерв`ю) .

Життя і творчість  Миколи Сингаївського
Народився 1936 року, місяця листопада, 12-го дня — в родині хліборобів, у невеличкому селі Шатрище на Поліщині. Вчився і працював, пізніше працював і вчився, — все життя я десь працював. В дитинстві ми були пастухами, нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнім щастям для нас було скиртувати солому чи духмяне, з прив'ялою ромашкою, сіно, засинати прямо на скирті під серпневими зорями. Ми звикали до будь-якої роботи, нею росли і гартували юнацькі плечі. Так одразу по війні ми ставали старшими в сім'ї і власними мозолями відчули всі труднощі відбудови зруйнованого фашистами господарства. 
Навчаючись у Київському університеті, я позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні вузу працював завідувачем відділу поезії «Літературної України», заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідуючим відділу літератури та мистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років — головним редактором журналу «Піонерія». 
Друкуватись я почав ще навчаючись у школі. Вихід на люди багатьом таким, як і я, початківцям давали районна газета «Радянське Полісся» та обласна «Радянська Житомирщина». Пам'ятаю, як школярем восьмого класу я зі сцени вітав депутата Максима Рильського, який приїздив до Житомира на зустріч із виборцями. Пізніше в газеті з'явилась добірка моїх віршів із напутнім словом сивочолого майстра. Його мудрі поради я чую і нині. Він учив любити слово, як садівник дерево. Сад поета не лише корінь і крона, а й тривожний світ людських почувань і пристрастей. Низький уклін вам, Максиме Тадейовичу, через літа і відстані. 
В 1958 році побачила світ перша моя збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся незабутній Михайло Панасович Стельмах. За все добре щиро вдячний йому донині. 
Відтоді прийшло до читача понад сорок моїх книжок — поетичних і прозових. З них — половина для дітей. І нині мене не полишає терпка надія: написати щось ніжне, цікаве і зворушливе для цього допитливого, вдячного читача — Дитини. Адже діти — наше дзеркало. І завжди хочеться бачити себе в ньому, в них — сонячних чистих дзеркалах майбутнього. 
В 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» я удостоєний звання лауреата Республіканської комсомольської премії імені М. Островського. 
Скажу ще про один жанр мистецтва, до якого я небайдужий. Це — пісня. Вона володіє мною з дитинства, з юнацьких років. Я був гармоністом на сільських празникових гуляннях, гармошка для мене і нині дивовижний інструмент у розумінні настрою. Грав на струнних, кохався у народних мелодіях і нині записую народні пісні. Вони — чисте повітря поезії і нашої культури взагалі. Впродовж тридцяти років творчої праці я мріяв і намагався сам створити пісню. Багато мелодій, написаних композиторами на мої вірші, знайшли дорогу до серця людського. Стали «співучими» серед людей «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. 
Одна з моїх збірок має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього об'ємного і трудного жанру. 
Я вдячний Д. Павличкові, який у передмові до збірки моїх пісень «Безсмертник» писав: «Пісні М. Сингаївського близькі до фольклорних, ясні й прості за образною системою, але головне їхнє достоїнство в тому, що вони відбивають зворушення сучасної людини, яка шукає й знаходить основоположні моральні цінності в своєму зв'язку з рідною землею, бачить свою душу крізь чисті джерела того краю, де минулося її дитинство». [...] 
Мені пощастило з дорогами, їх випало на мою долю безліч. Завжди з насолодою згадую слова М. Пржевальського: «Життя цікаве ще й тим, що можна подорожувати». Я об'їхав увесь Радянський Союз. Від смерекових Карпат до сяючих і туманних Курильських островів, під палючої Кушки до засніженого Мурманська. Найдорожчим у всіх мандрівках були і залишаються зустрічі з людьми — різними і гарними. Їх дивовижні розповіді, неповторні лиця і біографії чекають ще віршів і прози. 
Одна з таких зустрічей — із відомим російським поетом Сергієм Наровчатовим на Далекому Сході. Нас поріднила Камчатка, гомін океану і тиша заклечаних, мов застиглих сопок. А ще — його фронтові вогненні дороги Великої Вітчизняної... Дружба наша не переривалась до останнього дня поета. Сергій Сергійович умів цінувати життя і слово, відкриваючи в ньому глибини історії, був щедрим на віддачу, навчаючи і старших, і нас, молодих. 
Подорожуючи, я відкрив для себе цілу країну поетів і революціонерів — чарівну Болгарію. Болгарський народ, його минуле і сучасне, Балкан і легендарна Шипка, трояндові долини і плодоносна Тракія посідають особливе місце в моїй творчості. Це тема всього мого життя. Вона певною мірою знайшла своє вираження у збірці «Лоза і камінь». Вивчаючи болгарську мову, я охоче перекладаю твори моїх добрих другарів. 
Я завжди відчував себе журналістом і публіцистом. Залишаюсь ним і досі. Тому газетна стаття, нарис, дорожні нотатки приводять мене до всюдисущих друзів-газетярів. Газета допомагає глибше проникнути в сутність суспільних явищ, охопити ритм і об'ємність життя. Вона для творчої людини — жива панорама. [...] 
В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички — так називають їх на Поліссі — б'ють тут з-під кожного пагорка. Звідси витоки моєї творчості. Поезія — мистецтво, що вірить і вірує у звичайні і прості речі — в правду і любов, в радощі і страждання, в зустрічі і розлуки... Тому автор глибоко впевнений, що вона, Поезія, живе і житиме від роду до роду, з віку до віку. 

 

ОСНОВНІ КНИГИ М. СИНГАЇВСЬКОГО 

ЗЕМЛЕ, ЧУЮ ТЕБЕ. 1961 
ГРОНО. 1962 
МОЇ СТОРОНИ СВІТУ. 1963 
МОЯ РАДИОСТАНЦИЯ. 1964 
ВИБРАНІ ПОЕЗІЇ. 1966 
З БЕРЕЗНЕМ ПО ЗЕМЛІ. 1968 
АРХИПЕЛАГИ. 1968 
ПОСТУП. 1969 
ВОГНЕВИЦЯ. 1970 
ИЗБРАННАЯ ЛИРИКА. 1971 
Я РОДОМ ИЗ ПЕСНИ. 1971 
АВТОГРАФ. 1972 
ДОБРОСВІТ. 1974 
СОЗВЕЗДИЕ ЛИДЫ. 1974 
ПОКОЛІННЯ. 1975 
ДОРОГОЮ ЗОРІ. 1979 
ЗАПОВІТНИЙ ХЛІБ. 1982 
ВНЕЗАПНЫЙ ВОЗРАСТ. 1982 
СИНОВІ В ДОРОГУ. 1982 
ЛОЗА І КАМІНЬ. 1984 

ЗБІРКИ ДЛЯ ДІТЕЙ 

ЖИВА КРИНИЧКА. 1958 
КОЛЕСО. 1966 
МЕТЕЛИК У ПОРТФЕЛІ. 1967 
ПЕРЕПІЛКА ЩАСТЯ НОСИТЬ. 1968 
МІЙ КАЛЕНДАР. 1969 
ЖУРАВЛИНЕ ЛІТО. 1970 
СОНЦЕ ДЛЯ ВСІХ. 1975 
БЕРЕЗНИЧКА. 1972 
МИ — ГРОМАДЯНИ. 1976 
Я ВЖЕ ВИРОСЛА. 1978 
СТЕЖКА ДО КРИНИЦІ. 1980 
ТЕПЛА ЗЕМЛЯ. 1982 
КРАПЛІ ЗОРІ. 1985 

2.Аналіз поезії «Батьківське поле»

Первинне знайомство з текстом (виразне читання вчителя та учнів).

Поняття про символ

Си́мвол (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. 

Батьківське поле

це годувальник родини

це засіб здорового й повноцінного харчування

це символ постійного достатку й добробуту

це пам'ять про батька, символ його незруйнованої сили

.Художні засоби поезії.

Епітети

Метафора

Порівняння

Повтори.

3. Аналіз поезії «Чорнобривці».

Виразне читання вірша «Чорнобривці».

Словникова робота.
Що ви знаєте про чорнобривці. Чи бачили їх колись?

чорнобривець прямостоячий,

розлогий

позначений

Чорнобривці культивують як декоративні рослини.

- Чому квіти так називаються?

Легенда про чорнобривці (розповідь вчителя).

Легенда

- Це, мабуть, твої брати були. Усі троє однаковісінькі. Хан їх голодом морив, бив, наказуючи працювати. Але вони одне у відповідь:

- Відвезіть додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте.

Хан наказав їх бити, поки не згодяться працювати. Забили їх до смерті.

- Дідуню! А де вони поховані?

- Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють.

- Покажіть, де це! Благаю.

Бесіда за прочитанним.

Символом чого можуть бути чорнобривці? (Рідного краю, батьківщини, дитинства).

- Які художні засоби використовує автор? Теоретики нагадають їхнє визначення.

Метафора - це слово чи с/с, яке через непряме порівняння розкриває
ознаки одного явища через перенесення на нього ознак іншого явища.

Епітет - художнє означення.

Антоніми - слова протилежні за значенням
Звертання – слово або сполучення слів, яке називає того, до кого звернена мова.

Практики знаходять ці художні засоби у вірші, з'ясовують їхню роль у творі.

Епітети - матір стареньку, із різного краю, у світанковім краї, в чужій стороні
Метафора - розцвітає доля ( людина почувається щасливою, здійснюються мрії) квітуча надія (добра

надія,спрямованість в прекраснее майбутнє)

Антоніми - розлуки і зустрічі,
Зменшувально-пестливі слова - старенька, рідненька
Звертання - моя мамо (Роль художніх засобів - надають творові виразності,задушевності, змальовують яскраві зорові й слухові образи)
- Визначте риму та віршовий розмір.

Рима : мати - співати, краю - свою.

Підсумок.

Діти самі задають питання один одному за темою уроку. ( лацюжком)

Конкурс декламаторів .

Хто краще прочитає вивчені вірші.

Домашнє завдання. Прочитати Б.Харчук «Планетник».

xn--j1ahfl.xn--p1ai


Смотрите также



© 2011-
www.mirstiha.ru
Карта сайта, XML.