Ой морозе морозенко стих


"Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче" - добірка історичних пісень

 

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче.
За тобою. Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна,
Як теє горде військо.
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.

"Не плач, не плач. Морозихо.
Об сиру землю не бийся.
Ой ходімо з нами, з нами, козаками. 
Та меду вина напийся".

"Ой щось мені, та милі браття,
Та мед вино не п'ється.
Ой десь мій син та Морозенко 
Та із турчином б'ється".

Із-за гори, з-за крутої 
Гордо військо виступає.
Ой попереду Морозенко 
Сивим коником виграває.

Ой і став Морозенко 
Та й у полі гуляти.
Ой і стали ж тоді та Морозенка 
Ляхи і турки обступати. 

Морозенко та козаченько.
Як мак, розпускався,
Ой Морозенко та козаченько 
В неволю попався.

Ой повели та Морозенка 
На Савур-могилу*:
"Ой подивися, Морозенку,
На свою Вкраїну!"

Вони ж його не били 
І не в чверті рубали,
Ой тільки з його, з його, молодого, 
Та живцем серце взяли

Прощай, прощай ти, Морозенку, 
Ти славний козаче,
Ой за тобою, Морозенку.
Вся Вкраїна плаче.

Ой вийняли серденько 
Та й вкинули у воду:
"Тепер дивись, Морозенку,
На свою ти вроду!"

Ой винесли Морозенка 
На Савур-могилу:
"Тепер дивись ти. Морозенку.
На свою та Україну!"

* Савур-могила — височина в східній частині Донецької області, одна з найвищих точок Донецького кряжу (висота — 277,9 м над рівнем моря).

За матеріалами: О.І. Борзенко, О.В. Лобусова. "Українська література". Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Харків, видавництво "Ранок", 2016 рік, стор. 19.

 

* * *

 

Інший варіант пісні (з книги Веселка". Антологія української літератури для дітей в трьох томах):

 

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ, ТИ СЛАВНИЙ КОЗАЧЕ
 
 Ой,  Морозе,  Морозенку,  ти  славний  козаче!
 За  тобою,  Морозенком,  Україна  плаче.
 Не  так  тая  Україна,  як  те  горде  військо...
 Заплакала  Морозиха,  ідучи  на  місто.
 «Годі,  годі,  Морозихо,  по  сині  тужити;
 Ходім  з  нами,  козаками,  меду-вина  пити!»
 «Чогось  мені,  милі  браття,  мед-вино  не  п’ється:
 Ой  десь-то  мій  Морозенко  да  вже  з  турком  б’ється!»
 От  з-за  гори,  із-за  кручі  горде  військо  виступає,
 Посамперед  Морозенко  сивим  конем  виграває.
 Склонив  же  він  головоньку  свому  коню  на  гривоньку:
 «Бідна  ж  моя  головонька,  це  чужая  сторононька!»
 А  в  нашого  Морозенка  червоная  стрічка,
 Де  проїде  Морозенко  —  кривавая  річка.
 За  річкою,  за  лиманом  покопані  шанці...
 Взяли,  взяли  Морозенка  в  неділеньку  вранці.
 Посадили  Морозенка  на  тесовім  стольці,
 Зняли,  зняли  з  Морозенка  з  черешів  червонці.
 Посадили  Морозенка  на  жовтім  пісочку,
 Зняли,  зняли  з  Морозенка  кроваву  сорочку.
 Вони  ж  його  ані  били,  ні  в  чверті  рубали,
 Тільки  з  його,  молодого,  живцем  серце  взяли.

 

 

 

* * *
 
 
 
 МАКСИМ  КОЗАК  ЗАЛІЗНЯК

 
 Максим  козак  Залізняк,
 Козак  з  Запорожжя.
 Як  поїхав  на  Вкраїну  —
 Як  пишная  рожа!
 Зібрав  війська  сорок  тисяч
 В  місті  Жаботині,
 Обступили  город  Умань
 В  обідній  годині.
 Обступили  город  Умань,
 Покопали  шанці
 Та  вдарили  з  семи  гармат
 У  середу  вранці.
 Та  вдарили  з  семи  гармат
 У  середу  вранці,
 Накидали  за  годину
 Панів  повні  шанці...
 Отак  Максим  Залізняк
 Із  панами  бився,
 І  за  те  він  слави
 Гарной  залучився.
 Лине  гомін,  лине  гомін
 По  степу  німому,—
 Вертаються  козаченьки
 Із  бою  додому.

 

 

 

* * *
 
 
 
 В  ЦАРЕГРАДІ  НА  РИНОЧКУ

 
 В  Цареграді  па  риночку
 Та  п’є  Байда  мед-горілочку;
 Ой  п’є  Байда  та  не  день,  пе  два,
 Не  одну  нічку  та  й  не  годиночку;
 Ой  п’є  Байда  та  й  кивасться,
 Та  на  свого  цюру  поглядається:
 «Ой  цюро  ж  мій  молодесенький,
 Та  чи  будеш  мені  вірнесенький?»  -
 Цар  турецький  к  ньому  присилає,
 Байду  к  собі  підмовляє:
 «Ой  ти,  Байдо  та  славнесенький,
 Будь  мені  лицар  та  вірнесенький,
 Візьми  в  мене  царівночку,
 Будеш  паном  на  всю  Вкраїночку!»
 «Твоя,  царю,  віра  проклятая,
 Твоя  царівночка  поганая!»
 Ой  крикнув  цар  на  свої  гайдуки:
 «Візьміть  Байду  добре  в  руки,
 Візьміть  Байду  ізв’яжіте,
 На  гак  ребром  зачепіте!»
 Ой  висить  Байда
 Та  й  не  день,  не  два,
 Не  одну  нічку
 Та  й  не  годиночку;
 Ой  висить  Байда  та  й  гадає,
 Та  на  свого  цюру  споглядає,
 Та  на  свого  цюру  молодого
 І на  свого  коня  вороного:
 «Ой  цюро  ж  мій  молодесенький,
 Подай  мені  лучок
 Та  тугесенький,
 Подай  мені  тугий  лучок
 І стрілочок  цілий  пучок!
 Ой  бачу  я  три  голубочки  —
 Хочу  я  убити  для  його  дочки.
 Де.  я  мірю  —  там  я  вцілю,
 Де  я  важу  —  там  я  вражу!»
 Ой  як  стрілив  —  царя  вцілив,
 А  царицю  в  потилицю,
 Його  доньку  в  головоньку.
 Де  я  мірю  —  там  я  вцілю,
 «Отто  ж  тобі,  царю,
 За  Байдину  кару!
 Було  тобі  знати,
 Як  Байду  карати:
 Було  Байді  голову  істяти,
 Його  тіло  поховати,
 Вороним  конем  їздити,
 Хлопця  собі  зголубити».

 

 

* * *


 

 ОЙ  НА  ГОРІ  СЛОБОДА

 Ой  на  горі  слобода,
 А  там  жила  удова.
 З  маленькими  діточками
 Вмивалася  слізочками.
 Де  не  взялись  татари,—
 Стидкі,  бридкі,  погані,
 Взяли  вдову  зарубали,
 А  діток  собі  забрали.

 

 

* * *

 
 

 ГЕЙ,  НЕ  ДИВУЙТЕ,  ДОБРІЇ  ЛЮДИ
 
 Гей,  не  дивуйте,  добрії  люди,
 Що  на  Вкраїні  повстало.
 Там  за  Дашевим,  під  Сорокою,
 Множество  ляхів  пропало.
 А  Перебийніс  водить  чимало  —
 Сімсот  козаків  з  собою,
 Рубає  мечем  голову  з  плечей,
 А  решту  топить  водою:
 «Ой  пийте,  ляхи,  води  калюжі,
 Води  болотянії.
 А  що  пивали  на  тій  Вкраїні
 Вина  та  меди  ситнії».
 Дивуються  панки,  вражії  синки,
 А  що  козаки  вживають.
 Вживають  вони  щуку-рибаху
 Ще  й  соломаху  з  водою.
 Ой  чи  бач,  ляше,
 Що  наш  Хмельницький
 На  Жовтім  Піску  підбився.
 Од  нас,  козаків,  од  нас,  юнаків,
 Ні  один  панок  не  вкрився.
 Ой  чи  бач,  ляше,  як  козак  пляше
 На  сивім  коню  горою.
 З  мушкетом  стане,
 Аж  серце  в’яне,
 А  пан  од  жаху  вмирає.
 Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
 По  Костяную  могилу.
 Як  не  схотіли,  забунтували
 Та й  утеряли  Вкраїну.
 Ой  та  зависли  пани,  зависли,
 Як  чорная  хмара  на  Віслі.
 Не  допустимо  ляхви  із  Польщі,
 Поки  нашої  жизності.
 Гей,  ну,  козаки!  Гей,  ну  у  скоки
 Та  заберімося  в  боки!
 Загнали  панів  геть  аж  за  Віслу,
 Не  вернуться  і  в  три  роки.

 

 

* * *


 


 ОЙ  НА  ГОРІ  ЖЕНЦІ  ЖНУТЬ
 
 Ой  на  горі  женці  жнуть,
 А  попід  горою,
 Попід  зеленою
 Козаки  йдуть.
 А  попереду  Дорошенко
 Веде  своє  військо,
 Веде  запорізьке
 Хорошенько!
 Посередині  пан  хорунжий,
 Під  ним  кониченько,
 Під  ним  вороненький
 Сильне-дужий!
 А  позаду  Сагайдачний,
 Що  проміняв  жінку
 На  тютюн  да  люльку,
 Необачний!
 «Гей,  вернися,  Сагайдачний,
 Візьми  свою  жінку,
 Оддай  мою  люльку,
 Необачний!»
 «Мені  з  жінкой  не  возиться;
 А  тютюн  да  люлька
 Козаку  в  дорозі
 Знадобиться!
 Гей,  хто  в  лісі,  озовися!
 Да  викрешем  огню,
 Да  потягнем  люльки,
 Не  журися!»

 

mala.storinka.org

Ой Морозе, Морозенку (Історичні пісні)

 

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!

Ой не так вся Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.

“Ой не плач же, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!”

“Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється:
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!”

Із-за гори, із-за кручі
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.

Бились зранку козаченьки
До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє.

Ні один козак не здався
Живим у неволю;
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята -
Замучили молодого
Вороги прокляті!
Замучили молодого
Вороги прокляті!

Вони, ж його не стріляли
І на чверті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.

Взяли його, поставили
На Савур-могилу:
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!”
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!”

ukrclassic.com.ua

«Ой Морозе, Морозенку»: читати текст, типові запитання і відповіді до ЗНО

Пісня “Ой Морозе, Морозенку” - це короткий програмовий твір у ЗНО, тому радимо тобі обов’язково прочитати (чи перечитати) повний текст і самостійно зрозуміти, про що він.

Після тексту на тебе чекає коротенька характеристика пісні “Ой Морозе Морозенку” для ЗНО у вигляді типових запитань і відповідей.

Ми також додаємо відео – сучасне виконання пісні на Майдані – ти побачиш, як фольклор переходить із покоління в покоління.

Текст пісні “Ой Морозе, Морозенку”

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче! (x2)

Ой не так вся Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати. (x2)

“Ой не плач же, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!” (x2)

“Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється:
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!” (x2)

Із-за гори, із-за кручі
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає. (x2)

Бились з ранку козаченьки
До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє. (x2)

Ні один козак не здався
Живим у неволю;
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому. (x2)

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята –
Замучили молодого
Вороги прокляті! (x2)

Вони, ж його не стріляли
І на чверті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли. (x2)

Взяли його, поставили
На Савур-могилу:
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!” (x2)

Сучасне виконання пісні “Ой Морозе, Морозенку” під час Революції Гідності

Типові запитання про “Ой Морозе, Морозенку” для ЗНО

Який жанр “Ой Морозе, Морозенку”?

Історична пісня

Хто автор “Ой Морозе, Морозенку”?

Народ. Це фольклорна пісня.

Де відбуваються події в пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

Біля Савур-Могили. (Зараз це Донецька область)

Коли відбуваються події в пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

У пісні йдеться про те, що Морозенко бере участь у битві з татарами. Однак історія про нього – це легенда.

Можна сказати, що це узагальнений образ українця-воїна під час боротьби із загарбниками у XVI-XVII століттях.

Які персонажі є в пісні “Ой Морозе, Морозенку”?
  • Морозенко – славний козак.
  • Морозиха – його мати, яка чекає на нього вдома.
Хто такий Мороз Морозенко?

Взагалі, у пісні “Ой Морозе, Морозенку” оспівано узагальнений образ козака-героя. Хоча прототипом його є Станіслав Морозенко. Він народився шляхтичем, та зрікся свого статусу і став полковником у війську Богдана Хмельницького. Взяв участь у чималій кількості битв, у яких проявив себе героїчним борцем. Загинув у бою під Збаражем.

Яка тема пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

Героїчна боротьба українців проти загарбників і загибель одного з героїв заради визволення українських земель.

Яка ідея чи основна думка пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

Перемога над ворогом неминуча, якщо у бою будуть такі сміливі козаки, як Морозенко.

Сподіваємося, що стаття була корисною для тебе, і ми відповіли на всі можливі питання :)

***

Читай аналіз твору та скорочений зміст літопису "Повість минулих літ", просто перейшовши за посиланням нижче.

navsi200.com

“Ой Морозе, Морозенку” – Пісня про Морозенка Історичні пісні

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!

Ой не так вся Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.

“Ой не плач же, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!”

“Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється:
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!”

Із-за гори, із-за кручі
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.

Бились зранку козаченьки
До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє.

Ні один козак не здався
Живим у неволю;
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята –
Замучили молодого
Вороги прокляті!
Замучили молодого
Вороги прокляті!

Вони, ж його не стріляли
І на чверті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.

Взяли його, поставили
На Савур-могилу:
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!”
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!”
 

Опис пісні Пісня про Морозенка (“Ой Морозе, Морозенку”)

Пісня про Морозенка (“Ой Морозе, Морозенку”) — українська народна пісня про боротьбу українського народу проти соціального та національного гніту. Це зразок історичної пісні, яка належить до тематичної групи про боротьбу з польською шляхтою.

У пісні оспівується героїчна боротьба козака Морозенка проти ворогів, пісня виражає віру в неминучу перемогу над ворогом. Ясність мети робить навіть смерть героя утвердженням справедливості боротьби проти ворога. Ця пісня є важливою пам’яткою українського фольклору і символізує безсмертність боротьби українського народу проти ворогів. В одних варіантах пісень герой бореться з ляхами (поляками), в інших з турками чи татарами, або просто з лихими ворогами.

Образ Морозенка

Центральною фігурою пісні є героїчний козак Морозенко. Образ Морозенка став узагальненим образом українського козака, захисника вітчизни, хороброго і відважного воїна, який наділений найкращими рисами козаків-патріотів, які мужньо і самовіддано боролися проти турецько-татарських орд, проти польсько-шляхетського гніту.

Історичним прототипом козака «Морозенка» став Станіслав Морозовицький, який прийшовши на Запорізьку Січ і з власної волі зрікся шляхетської віри та став Нестором-Станіславом Морозенком. Він був військово-політичним діячем часів Хмельниччини, за походженням з галицько-подільського шляхетського роду. Він навчався в Краківському університеті, був полковником реєстрованого козацького війська, організатором військових дій на Поділлі, брав участь у битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Богдана Хмельницького під Збаражем, де у 1649 році героїчно загинув у бою.

gumoreska.in.ua

Короткий переказ - Ой Морозе, Морозенку - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Ой Морозе, Морозенку,

Ти славний козаче,

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна,

Як та стара мати,

Заплакала Морозиха,

Та стоячи біля хати.

Ой з-за гори та з-за кручі

Буйне військо виступає.

Попереду Морозенко

Сивим конем виграває.

То не грім в степу грохоче.

То не хмара світ закрила, —

То татар велика сила

Козаченьків обступила.

Бились наші козаченьки

До ночі глухої, —

Полягло наших чимало,

А татар утроє.

Не вернувся Морозенко,

Голова завзята.

Замучили молодого

Татари прокляті.

Вони його не стріляли

І на часті не рубали,

Тільки з нього, молодого,

Живцем серце виривали.

Поставили Морозенка

На Савур-могилу.

„Дивись тепер, Морозенку,

Та на свою Україну!”

Вся ти єси, Україно,

Славою покрита,

Тяжким горем, та сльозами.

Та кров'ю полита!

І поки над білим світом

Світить сонце буде, —

Твої думи, твої пісні

Не забудуть люди.

Коментар

Інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою проти переважаючого польського війська. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося і з загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть. У пісні вжитий оригінальний прийом заперечного порівняння:

То не грім в степу грохоче,

То не хмара світ закрила, —

То татар велика сипа

Козаченьків обступила.

Є багато й інших характерних для народної пісні художніх засобів — звертання, повтори, зменшувально-пестлйві слова, епітети та інверсія, окличні речення.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.

ukrlit.net

"Ой Морозе, Морозенку" (український народний переказ)

На відео: аудіопереказ "Ой Морозе, Морозенку".


 

 

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

(український народний переказ)

 

Завантажити текст українського народного переказу "Ой Морозе, Морозенку" (txt.zip)​


Був у батька Хмеля полковник Морозенко*(1). Вельми славний був лицар. І всюди він перший: і під Жовтими Водами, і під Корсунем, і під Пилявцями та ще й під Кам’янцем-Подільським громив з чернею*(2) кляту шляхту*(3) голопузу. А ще спільно із загонами Максима Кривоноса здобув Високий Замок у Львові.
Кажуть, прийшов на Запорозьку Січ Станіславом Морозовицьким, а став Нестором Морозенком. З власної волі зрікся шляхетської віри, бо не міг спокійно дивитися на гірку долю українського люду, що стогнав у панському ярмі та бунтував проти сваволі й безправ’я. А ще розповідають: мав Морозенко розум за десятьох і кохався в книгах велемудрих. І полюбив його Хмель, як сина рідного, і нарік його, орла сизокрилого, полковником за звитяжні битви. А вже чернь простолюдна йшла грізною силою за своїм полковником. Не лякали її ні вогонь, ні вода, ні гармати військ шляхетських. Де пролетить кіннота Морозенка — засіяне поле гидким трупом ворожим.
Боялася шляхта одного імені Морозенка й за всяку ціну хотіла знищити його. Що тільки не робили підлі пани. Підсилали таємних убивць, робили засідки, три рази стріляли по ньому куплені золотом найманці.
— Козацьке тіло шляхетська куля не бере! — сміявся Морозенко.
Козацько-селянське військо обложило з усіх сторін Збараж, як бджоли вощину. Тісно стало шляхті в замку, що й птиці ніде пролетіти. З луб’янецького горба оглядав Хмельницький поле бою. Кидав проти ворога все нові загони.
— Б’ють козаки панство вельможне, аж пір’я летить! — вигукував задоволено гетьман.
Скликав Хмель своїх полковників на раду й мовив:
— Пан вельможний Ярема Вишневецький просить прислати в замок послів на переговори. Мабуть, надоїла панству здохла конятина... Чи, може, щось хитре надумав підлий Ярема?
Задумались одчайдушні козацькі голови. І зашуміли полковники.
— За що гинули, проливали кров наші смільчаки?
— Шкода людської крові! — з болем сказав гетьман.
— Краще вже шаблюками та порохом розмовляти з ворогом, аніж слухати його підступні слова й брехливі запевнення, — переконував Богун задуманого Хмеля.
— Хто з вас поїде до Яреми? — спитав Хмель.
І вийшов до Хмельницького славний лицар Морозенко. Поклонився шановному товариству й промовив:
— Пошліть мене, батьку Хмелю, і ви, чесне товариство, до пана Вишневецького.
І наступив ранок шостого липня тисяча шістсот сорок дев’ятого року. Ще сонце не сходило, а наш Нестор Морозенко обмірковував з батьком Богданом, що зволить він сказати Вишневецькому. А що скаже хитрий єзуїт*(4)?
На сивому коні в товаристві двох козаків їхав Морозенко до Збаразького замку на розмову з Яремою. Побачили пани, хто до них їде. Жахнулись і скипіли ненавистю. Позбігалася вся знать Речі Посполитої, дали знати Яремі.
Морозенко їхав повільно. Ще трохи — і відчинять перед ним браму до замку з наказу Яреми. Умить сонце зайшло за хмару, потемніла земля, зірвався з шумом вітер. Посипалися зрадницькі кулі на послів Хмельницького. Одна куля влучила в серце Морозенка, друга — у голову, третя — у живіт. І похитнулося козацьке тіло. Та не впав Нестор, а йшов ще декілька кроків. Налякані вельможі щезли з мурів замку. Ще крок-два — і похилився Морозенко на мур фортеці. Помер стоячи лицар славний. Вітер ломив гілля дерев, а з неба ринув, як із відра, густий дощ. Плакало небо, плакала земля за Морозенком.
Під зливним дощем схопили козаки тіло полковника і чвалом привезли до козацького табору в Луб’янки.
Заплакав гірко гетьман Хмельницький над Морозенком. Наказав урочисто поховати його. Тіло славного лицаря на возі козацькому везли по всіх сотнях, полках. Схилялися додолу стяги, лунали постріли з мушкетів і самопалів. Прощалися з полковником. Старі козаки, що не раз дивилися смерті в вічі, нишком утирали сльози. Тяжко сумувала чернь, селяни йшли за возом з похиленими головами аж до могили Морозенка.
Тужний спів... Вибухи самопалів. Тіло Морозенка віддано землі. Біля нього поклали шаблю, даровану Хмельницьким. Коли ж висипали високу могилу, то пішов проливний дощ. То плакала вся Україна за славним лицарем волі. І залунала по всій Україні тужлива пісня:

Ой Морозе, Морозенку,
Ти, славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.

З діда-прадіда розповідають, що похоронили Морозенка під селом Критівцями, недалеко ставка Звіринець. Ще сьогодні там видніє могила, козацькою звана, де й недавно знайдено шаблю. Може, вона Морозенкова?

 

На малюнку: Ой Морозе, Морозенку. Український народний переказ. Олександр Мурашко. "Похорон кошового" (полотно, 1900 р.).

 

Примітки:

*(1) Нестор Морозенко (Станіслав Морозовицький) — військово-політич-ний діяч доби Хмельниччини. Був дуже освіченою людиною: навчався в Краківському (Польща) й Падуанському (Італія) університетах.
*(2) Чернь — простий народ.
*(3) Шляхта — дрібне польське дворянство.
*(4) Єзуїт. — тут: підступна, лицемірна людина.

За матеріалами: Авраменко О. М. Українська література: підруч. для 5 кл. загальноосвітн. навч. закл. — Київ. "Грамота", 2013 р., стор. 24 - 27.

 

 

Більше легенд, міфів та переказів на нашому сайті:

Українські міфи, легенди та перекази

Народні легенди і перекази зафіксували найдавніші відомості про розвиток людства в цілому. Однак немало легенд і переказів виникло в житті кожного окремого народу, відбиваючи його місцеву суспільно-побутову історію. Ці твори мають велике пізнавальне значення, оскільки в них відображено одвічний протест народу проти соціальної несправедливості та зовнішніх загарбників.

Міфи та легенди

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

 

Дивіться також:

Народні притчі

Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.

mala.storinka.org

Історична пісня "Ой Морозе, Морозенко" Аналіз пісні » Допомога учням

ОЙ, МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой, Морозе, Морозенку, ти, славний козаче, 

За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

 

Не так тая Україна, як та стара мати,

Заплакала Морозиха, та стоячи біля хати.

 

Ой з-за гори та з-за кручі буйне військо виступає,

Попереду Морозенко сивим конем виграває.

 

То не грім в степу грохоче, то не хмара світ закрила, - 

То татар велика сила козаченьків обступила.

 

Бились наші козаченьки до ночі глухої, -

Полягло наших чимало, а татар утроє.

 

Не вернувся й Морозенко, голова завзята -

Замучили молодого вороги прокляті.

 

Вони, ж його не стріляли і на чверті не рубали,

Тільки з нього, молодого, живцем серце виривали.

 

Поставили Морозенка на Савур-могилу:

“Дивись тепер, Морозенку, та на свою Україну!”

 

Вся ти єси, Україно, славою покрита,

Тяжким горем, та сльозами, та кров'ю полита!

 

І поки над білим світом світить сонце буде, - 

Твої думи, твої пісні не забудуть люди.

    

Тема твору: розповідь про героїчну боротьбу та загибель народного героя  Морозенка та невмирущу славу народного героя в пісні.

Ідея твору:  уславлення подвигу героїв, котрі віддали життя за визволення народу.

Основна думка: подвиг героїв житиме вічно.

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: історична пісня.

 

Композиція: 

Пролог: заспів про Морозенка.

Експозиція: погані передчуття матері.

Зав'язка: «військо виступає, попереду Морозенко».

Розвиток дії: «татар … сила козаченьків обступила», Морозенка захопили в полон.

Кульмінація: страта Морозенка.

Розв’язка: сум та гордість матері України за свого мужнього сина.

 

Художні засоби.

Епітети: «буйне військо», «сивим конем», «велика сила», «ночі глухої», «голова завзята»

Постійні епітети: «славний козаче», «стара мати», «білим світом», «вороги прокляті» 

Метафора: «славою покрита» 

Персоніфікація: «вся Вкраїна плаче», «хмара світ закрила»

Порівняння: «Не так тая Україна, як та стара мати».

Гіпербола: «... татар велика сила козаченьків обступила».

Антитеза: 

Полягло наших чимало, 

А татар утроє.

Пестливі слова: козаченьків, козаченьки

Риторичні оклики: 

Вся ти єси, Україно,

Славою покрита,

Тяжким горем, та сльозами,

Та кров'ю полита!

Паралелізм:

«То не грім в степу грохоче, то не хмара світ закрила, - 

То татар велика сила козаченьків обступила».

Анафора (єдинопочаток):

То не грім в степу грохоче, то не хмара світ закрила, - 

То татар велика сила козаченьків обступила.

 

Кількість строф – десять.

Вид строфи: двовірш.

Віршований розмір: силабічний у чергуванні 8-складових і 6-складових рядків з двома постійними наголосами у кожному рядку, що закінчується словами з жіночою римою (наголос на передостанньому складі)

Ой  /Мо  /  ро/ зе,/Мо /ро/зен/ ку, /

Ти  //слав/ний/ко / за /че,/ 

За  /  то / бо/ ю, /Мо /ро /зен/ку, 

Вся//Вкра/ ї   /на /пла/ че!/

 

Не/так/ та/я   / У  /кра/ї/ на, 

Як// та/ ста/ра /ма/ти, 

За/пла/ ка /ла/Мо/ро/зи/ха, 

 

Та//сто / я  /чи/ бі /ля/ха/ти

(знаком / ділимо на склади; // - цезура, або пауза в рядку; жирним шрифтом виділили віршовий наголос)

 

 

Рими:  козаче – плаче, мати – хати, виступає – виграває, закрила – обступила, глухої – утроє, рубали – виривали, Савур-могилу – Україну, покрита – полита, буде – люди.

 

Будь уважним до слова.

Савур-могила — височина в східній частині Донецької області

     

8next.com

Пісня про Морозенка — Вікіпедія

Пісня про Морозенка («Ой Морозе, Морозенку») — українська народна пісня про боротьбу українського народу проти соціального та національного гніту. Це зразок історичної пісні, яка належить до тематичної групи про боротьбу з польською шляхтою.

У пісні оспівується героїчна боротьба козака Морозенка проти ворогів, пісня виражає віру в неминучу перемогу над ворогом. Ясність мети робить навіть смерть героя утвердженням справедливості боротьби проти ворога[1]. Ця пісня є важливою пам'яткою українського фольклору і символізує безсмертність боротьби українського народу проти ворогів. В одних варіантах пісень герой бореться з ляхами (поляками), в інших з турками чи татарами, або просто з лихими ворогами[2].

Миклухо Маклай - Ой Морозе Морозенку

Центральною фігурою пісні є героїчний козак Морозенко. Образ Морозенка став узагальненим образом українського козака, захисника вітчизни, хороброго і відважного воїна, який наділений найкращими рисами козаків-патріотів, які мужньо і самовіддано боролися проти турецько-татарських орд, проти польсько-шляхетського гніту.

Історичним прототипом козака «Морозенка» став Станіслав Морозовицький, який прийшовши на Запорізьку Січ і з власної волі зрікся шляхетської віри та став Нестором-Станіславом Морозенком. Він був військово-політичним діячем часів Хмельниччини, за походженням з галицько-подільського шляхетського роду. Він навчався в Краківському університеті, був полковником реєстрованого козацького війська, організатором військових дій на Поділлі, брав участь у битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Богдана Хмельницького під Збаражем, де у 1649 році героїчно загинув у бою.

Ой Морозе, Морозенку,

Ой да ти славний козаче!

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче!

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче!

Ой не так вся Україна,

Як рідная мати,

Заплакала Морозиха,

Стоя біля хати.

Заплакала Морозиха,

Стоя біля хати.

“Ой не плач же, Морозихо,

Не плач, не журися,

Ходім з нами, козаками,

Мед-вина напийся!

Ходім з нами, козаками,

Мед-вина напийся!”

“Чогось мені, козаченьки,

Мед-вино не п’ється:

Десь-то син мій, Морозенко,

З татарами б’ється!

Десь-то син мій, Морозенко,

З татарами б’ється!”

Із-за гори, із-за кручі

Горде військо виступає,

Попереду Морозенко

Сивим конем грає.

Попереду Морозенко

Сивим конем грає.

Бились зранку козаченьки

До ночі глухої.

Козаків лягло чимало,

А татар – утроє.

Козаків лягло чимало,

А татар – утроє.

Ні один козак не здався

Живим у неволю;

Полягли всі, не вернуться

Ні один додому.

Полягли всі, не вернуться

Ні один додому.

Не вернувся й Морозенко,

Голова завзята -

Замучили молодого

Вороги прокляті!

Замучили молодого

Вороги прокляті!

Вони, ж його не стріляли

І на чверті не рубали,

Тільки з його, молодого,

Живцем серце взяли.

Тільки з його, молодого,

Живцем серце взяли.

Взяли його, поставили

На Савур-могилу:

“Дивись тепер, Морозенку,

На свою Вкраїну!”

“Дивись тепер, Морозенку,

На свою Вкраїну!” [3]

  • Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. — 654 с.
  • Аврааменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. — 2-е видання, виправл. доповн. — К. : Грамота, 2012. — 560 с.

uk.wikipedia.org

Ой Морозе, Морозенку (АНАЛІЗ) / Бібліотека Української Літератури – UkrClassic.com.ua

 

Аналіз твору

"Ой Морозе, Морозенку"

 

Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Морозенка з татарами.

Ідея: возвеличення мудрості, мужності козацького ватажка; засудження жорстокості, підступності татарських поневолювачів.

Основна думка: нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні пожертвувати власним життям; народ, що б’ється за свою незалежність, неодмінно переможе.

Жанр: історична пісня.

Композиція

Твір має свого роду обрамлення — починається і закінчується уславленням мужності козацького ватажка Морозенка.

Експозиція: похід козаків на татар під керівництвом Морозенка.

Зав’язка: бій з ворогом.

Кульмінація: полон та катування героя.

Розв’язка: сум матінки-України з приводу смерті свого сина.

Історичні відомості

У XIVст. литовські князі захопили більшу частину України, а польські феодали загарбали Галичину і Західну Волинь. Між феодалами Литви і Польщі велась уперта і тривала боротьба за українські і білоруські землі, від якої найбільше страждав трудовий народ. Становище трудящих почало різко погіршувалось після того, як у 1569 р. на шляхетському сеймі в Люблині було проголошено політичне об’єднання Литви з Польщею і українські землі, що знаходилися в межах Литовської держави, опинились під владою шляхетської Польщі.

Захоплені пристрастю до наживи, польські магнати і шляхта почали привласнювати величезні земельні масиви, нещадно закріпачувати селян, збільшувати феодальні повинності. Вони господарювали на Україні, як у колонії. Від них не відставало місцеве українське панство.

Загарбавши українські землі, польські феодали (магнати і шляхта) встановили на Україні найтяжчий, нелюдський кріпосний гніт. Весь тягар кріпосницького і національного гніту ліг на селянство, міську бідноту, козацькі низи. Польська шляхта не вважала українських селян за людей, грубо топтала їх людську гідність. Польські пани за допомогою Ватикану заходами жорстокого примусу насаджувати на Україні католицизм, запроваджували церковну унію, проводили політику насильного ополячування українців, глумилися з української мови і культури, намагаючись духовно поневолити український народ.

Все це викликало ненависть народу до гнобителів, загострювало класові суперечності, спричинялося до масових селянських повстань, які кінець кінцем привели до Народно-визвольної війни 1648-1654 рр.

Протягом шести років Народно-визвольної війни українського народу кримський хан виступав із своїм військом то на боці козаків, то проти них — з пансько-польськими полчищами. Проте в усі часи татари не припиняли грабунку українських земель. Навіть після переможних битв разом з козаками, повертаючись додому в Крим, підступне татарське військо палило й грабувало села та міста, вбивало чи забирало в полон мирних людей. Козаки їм цього не дарували і часто вступали у кровопролитні бої зі своїми вчорашніми союзниками.

Це були страшні часи. Більшість сіл і міст лежало в руїнах, поля не оралися, хліб не сіявся. Змучений люд блукав по країні. Люди гинули не лише в боях і під час татарських нападів, а й від голоду.

Отже, пісня «Ой Морозе, Морозенку» розповідає про один із боїв, під час якого татари розбили козацький загін і полонили, а потім скарали його ватажка.

Хто він, Морозенко?

Можливо, це один із соратників Богдана Хмельницького — полковник Станіслав Морозенко або осавул (виборна службова особа, яка відала озброєнням, постачанням та військовою підготовкою козаків) Кропивнянського полку Нестір Морозенко.

В інших варіантах цієї пісні Морозенко — преславний козак, який «на три милі кругом себе кладе ворожого трупу», у бою за ним «тече кривавая річка. Ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. Терплячи страшні муки, Морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про Україну гине.

Основною рисою Морозенка була насамперед любов до Батьківщини, готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужність у боях з ворогом. Пісня підкреслює красу і силу улюбленого героя, його хоробрість і молодецтво:

Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.

Захищаючи рідні землі, Морозенко хоробро б’ється із заклятими ворогами. Під час бою повністю проявився блискучий талант молодого полководця: татари втратили втроє більше, ніж козаки. Потрапивши в полон, Морозенко мужньо переносить катування (з вирваним серцем герой споглядає Україну із Савур-могили). Цей факт підкреслює незвичайну силу і витривалість героя. В останню хвилину життя Морозенко думає не про себе, а про свою сплюндровану батьківщину.

ukrclassic.com.ua

Ой Морозе-Морозенку! -

Був у батька Хмеля полковник Морозенко. Вельми славний був лицар. І всюди він перший: і під Жовтими Водами, і під Корсунем, і Пилявцями та ще й Кам'янцем-Подільським громив з чернею кляту шляхту голопузу. А ще спільно із загонами Максима Кривоноса здобував Високий Замок у Львові.

Кажуть, прийшов на Запорозьку Січ Станіславом Морозовицьким, а став Нестором Морозенком. З власної волі зрікся шляхетської віри, бо не міг спокійно дивитися на гірку долю українського люду, що стогнав у'Панському ярмі та бунтував проти сваволі і безправ'я. А ще розповідають: мав Морозенко розум за десятьох та кохався у книгах велемудрих. І полюбив його Хмель, як сина рідного, і нарік його, орла сизокрилого, полковником за битви звитяжні, А вже чернь простолюдна йшла грізною силою за своїм полковником. Не лякали її ні вогонь, ні вода, ні гармати військ шляхетських. Де пролетить кіннота Морозенка -засіяне поле трупом ворожим.

Боялася шляхта одного імені Морозенка і за всяку ціну хотіла знищити його. Що тільки не робили підлі пани! Підсилали таємних вбивць, робили засади, три рази стріляли по нім куплені золотом найманці.

- Козацьке тіло шляхетська куля не бере! - сміявся Морозенко. Козацько-селянське військо обложило з усіх сторін Збараж, як бджоли вощину. Тісно стало шляхті в замку, що й птиці ніде пролетіти. З Луб'янецького горба оглядав Хмельницький поле бою. Кидав проти ворога все нові загони.

- Б'ють козаки панство вельможне, аж пір'я летить... Ох і наваримо на бенкет пива та шляхті на диво, - вигукував задоволене гетьман.

Скликав Хмель своїх полковників на раду і мовив:

- Пан вельможний Ярема Вишневецький просить прислати у замок послів на переговори. Мабуть, набридла панству дохла конятина... Чи, може, щось хитре надумав підлий Ярема?

Задумались одчайдушні козацькі голови. І зашуміли полковники.

- За що гинули, проливали кров наші смільчаки?

- Шкода людської крові! - з болем сказав гетьман.

- Краще вже шаблюками та порохом розмовляти з ворогом» ніж слухати його підступні слова і брехливі запевнення, -переконував Богун задуманого Хмеля.

- Хто ж з вас поїде до Яреми? - спитав Хмель. І вийшов перед Хмельницького славний лицар Морозенко. Поклонився товариству й промовив:

- Пошліте мене, батьку Хмелю, і ви, чесне товариство, до пана Вишневецького.

І наступив ранок шостого липня 1649 року. Ще сонце не сходило, а наш Нестор Морозенко обмірковував із батьком Богданом, що зволить він сказати Вишневецькому. А що скаже хитрий єзуїт?

На сивому коні в товаристві двох козаків їхав Морозенко до Збаразького замку на розмову з Яремою. Побачили пани, хто до них ще. Жахнулись і скипіли ненавистю. Позбігалася вся знать Речі Посполитої, дали знати Яремі.

Морозенко їхав повільно. Ще трохи - і відчинять перед ним браму до замку з наказу Яреми. Вмить сонце зайшло за хмару, потемніла земля, зірвався з шумом вітер. Посипалися зрадницькі кулі на послів Хмельницького. Одна куля влучила в серце Морозенка, друга - в голову, третя - в живіт. 1 похитнулося козацьке тіло. Та не впав Нестор, а йшов ще кілька кроків. Налякані вельможі щезли з мурів замку. Ще крок-два - і похилився Морозенко на мур фортеці. Помер стоячи лицар славний. Вітер ломив гілля дерев, а з неба ринув, як з відра, густий дощ. Плакало небо, плакала земля за Морозенком.

Під зливним дощем схопили козаки тіло полковника і чвалом привезли до козацького табору у Луб'янки.

Заплакав гірко гетьман Хмельницький над Морозенком. Наказав урочисто поховати його. Тіло славного лицаря на возі козацькому везли по всіх сотнях, полках. Схилялися додолу стяги, лунали вистріли з мушкетів і самопалів. Прощались із полковником. Старі козаки, що не раз дивилися смерті в вічі, нишком втирали сльози. Тяжко сумували чернь, селяни, йшли за возом з похиленими головами аж до могили Морозенка.

Тужний спів... Вибухи самопалів. Тіло Морозенка віддано землі. Біля нього поклали шаблю, даровану Хмельницьким. Коли ж висипали високу могилу, то пішов зливний дощ. То плакала вся Україна за славним лицарем волі. І залунала по всій Україні тужлива пісня:

Ой Морозе-Морозенку, Ти славний козаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче.

З діда-прадіда розповідають, що похоронили Морозенка під селом Критівцями, недалеко ставка Звіринець. Ще сьогодні там видніє могила, козацькою звана, де й недавно знайдено шаблю. Може, вона Морозенкова?

www.ukrcenter.com


Смотрите также



© 2011-
www.mirstiha.ru
Карта сайта, XML.